Наша мальовнича Україна переживає нині важкі часи. Проте ми – українці. Ми – незламна країна. Ми подолаємо цей період, ми радітимемо, ми святкуватимемо перемогу. Правда за нами, це наша земля, а отже і перемога наша буде.
Працівники культури та мешканці нашої громади прагнуть до Перемоги. В бібліотечних та клубних закладах проводяться фестивалі, конкурси та книжкові виставки. Для дітей Одеської області впродовж травня місяця проводився дитячий онлайн-конкурс «Діти малюють мир».
Метою проведення конкурсу було підняття дитячого духу, надання маленьким українцям підтримки. Наші маленькі художники також надсилали свої роботи разом із гуманітарною допомогою нашим захисникам. Своїми малюнками вони показували свою віру у наших військових, вони надавали силу та підтримку нашим воїнам у цей важкий час.
Під час підготовки до свята Куяльницька громада взяла участь в патріотично-творчому проекті Одеського обласного центру української культури “Разом до Перемоги!”
В рамках проекту був проведений конкурс «Вірші до Перемоги». Талановиті поети нашої громади створювали авторські вірші. Своїми віршами вони описували душевний стан українців, страшні події сьогодення, свою віру в Перемогу. Ось декілька із них:
Весна, обпалена страшенною війною,
пекельним полум’ям,ракетним смерчем.
І стільки сліз пролито матір’ю,вдовою.
Руїни замість міст, насилля й жертви.
Антихрист бункерний, рашистський недокурок.
Його брехня з російського ТБ ще ллється.
І “орків” бумеранг чекатиме й тортури,
За скоєне відповідать прийдеться.
А в Україну вже лелеки прилетіли.
Весна йде повним ходом. Воскресіння.
Можливо, щастя принесли птахи на крилах
І віру в Перемогу і спасіння.
За тебе, Вкраїно, молюся,
І перед Всевишнім молю…
Українка я, й цим горджуся!
Я тебе моя ненько, щиро люблю.
Але ти нині в огнях, у печалі,
І рана у тебе нестерпно ятрить…
І москалі стріляють зухвало-
Іде війна, але як зупинить?
Не хочу чути, як десь плаче мати.
За сина, що в чорнім горнилі війни.
Загинув. Зосталися діти без тата,
До скронів додалось іще сивини.
І все що учора наводило страх,
Сьогодні це стало буденним…
Багато так сенсу з’явилось в очах.
І кожен прийдешній ранок-спасенним!
Ми засинаємо під звуки сирен,
Та прокидаємося з вибухом сильним.
Кожен забув свою рутину проблем,
Кожен мріє прокинутись-вільним!
І поки стріляють усюди гармати,
А нам лиш миру і спокою всім.
Щоб наш народ міг не страждати,
Кожен вернувся у рідний свій дім.
І хай в нас земля почне розквітати-
Й Донбас, і Карпати та сонячний Крим.
І ти нас, Вкраїно, маєш єднати,
Бо це і є наш спільний дім.
А я не знала, що умію так любити,
Що я настільки віддана землі.
Що я не зможу десь далеко жити,
Що я залишусь в рідному селі.
Ще нещодавно мріяла про місто,
У ньому дім з сім’єю уявляла.
Тоді на думці інше було, звісно…
Бо я жила не так, як відчувала.
А зараз є можливість переїзду
У будь-яке містечко на всій мапі.
Та я не ладна кинути Вітчизну.
Життя на зовсім іншому етапі.
А я не знала, що умію так любити.
Що ця любов всередині жила.
Війна допомогла любов відкрити
До незрівняного у Всесвіті села.
Для підняття бойового духу працівники Куяльницького Центру Культури та Дозвілля проводили онлайн-фестиваль патріотичної пісні серед мешканців Куяльницької громади. В рамках фестивалю був створений відео-кліп. Даний відеоматеріал був висвітлений на сторінках мережі Інтернету.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
Автор: Алєксєєва А.В.
