20 червня 2024 року виповнилось 95 років з дня смерті мецената української культури, громадського діяча Євгена Харлампійовича Чикаленка. Земляки вшанували пам’ять видатному українцю покладанням квітів біля погруддя та годинами споминами в бібліотеках громади.
Він народився на Одещині, а закінчив свій шлях у Празі
Він був відомим меценатом, а помер у страшенній бідності.
Життя його було сповнене злетів та падінь.
Народившись у заможній дворянській родині, він не отримав сповна сімейного тепла. Його мати повернулася до своїх батьків, залишивши дітей чоловікові, який був заклопотаний справами, а діти, як правило, належали собі.
Євген фактично зростав поміж селянських дітей. Разом із ними з дитинства в його серце прийшли народні звичаї, пісні, казки та легенди. А перший шлях до науки йому проторив сільський священник.
Заробивши розумом та здібностями свої статки, він зробив величезний внесок в розвиток української культури. І навіть скликання Центральної Ради та заклик до Грушевського повернутися в Україну і її очолити – його рук справа. Бо вмів вирощувати врожаї не лише на полях, а й системно впливати на суспільні процеси.
У шлюбі з Марією народилось шестеро талановитих непересічних дітей: журналістка й перекладачка Ганна Чикаленко-Келлер, яка знала 28 мов; художниця та музикантка Вікторія Чикаленко, археолог Левко Чикаленко, перекладач і помічник Володимира Винниченка Петро Чикаленко та філолог Іван Чикаленко (ще одна дівчинка рано померла).
Він міг дивитись крізь епохи. Вміючи заробляти гроші, умів їх і витрачати. На розвиток української ідеї, політики та культури.
Створивши найвідоміше в Україні інтенсивне господарство, даючи щедрі пожертви усім, хто цього потребував, він сам помирав у глибокій бідності. І закордонні українські видання навіть збирали пожертви на його лікування.
Помер 20 червня 1929 року в місті Подєбради, в Чехії.
